Work Text:
Тодд, безумовно, радий бачити Дірка, хай навіть той і трохи не в собі. Та й сам Тодд не впевнений, що з ним усе нормально вже місяці два як. А тепер... тепер він знайшов Дірка, але вони всі опинилися за ґратами, і Тодд почувається трохи розгубленим. Він був готовий до несподіванок, але зараз не знає, з чого почати розмову, тим більше Дірк перебиває, торохтить, практично не чуючи нікого навколо, і не дає йому вставити ані слова про кролика.
— Хто тебе найняв? — врешті запитує Тодд, вислухавши на новину про те, що їм потрібно знайти якогось хлопчика.
— Згадала про це Мона Вайлдер, але я не впевнений, що вона зможе нам заплатити, — знизує плечима Дірк.
— Хто така Мона Вайлдер? — нетерпляче продовжує Тодд. Дірк уже вкотре говорить про неї, так нічого й не пояснюючи, ніби спеціально дражнить. Це починає дратувати.
— Об'єкт «Чорного крила», ми не бачилися п'ятнадцять років, — пояснює Дірк з таким виглядом, наче це може дати іншим хоч трохи розуміння про ситуацію. — А тебе, Тодде, за таку поведінку понижено до асистента.
— Але я… — намагається заперечити він у відповідь.
— Ні, — Дірк застережливо піднімає палець і дивиться на нього з докором.
— Я бачив розмовляючого кролика, — нарешті видає Тодд.
— Якого кролика? — здається, навіть Дірк трохи здивований.
— За яким Тодд ганявся п'ять годин перед тим, як ми тебе знайшли, — подає голос зі своєї камери Фара.
— Сім годин, — роздратовано виправляє її Тодд. — І це був кролик, який розмовляв. Ти теж чула це, Фаро?
— Я чула лише фразу: «Ти ж теж чула це, Фаро?», — хитає головою вона. — Ти це вигукнув кілька разів перед тим, як зникнути з поля зору.
— Послухай, Тодде, адже ти не Аліса в країні чудес. Не буває кроликів, що розмовляють, — Дірк невпевнено розводить руками.
— Так само, як і дівчаток, ув'язнених у тіло собаки, — знову дратується Тодд. — Я не збожеволів.
— І що ж тобі сказав кролик? - запитує Дірк, напускаючи на себе страшенно зацікавлений вигляд.
— «Потрібна допомога. З любов'ю. Еліот.» — Тодд і сам почувається безглуздо, повторюючи цю фразу. Може, йому й справді здалося?
— Хто такий Еліот? — відразу цікавиться Дірк майже з тією ж інтонацією, з якою Тодд питав про Мону.
— Звідки мені знати? — Тодд підвищує голос і відразу збавляє оберти. — Кролик врешті як крізь землю провалився.
— Може, так його звати? - припускає Дірк.
— Кого, хлопчика?
— Кролика, Тодде.
— Яка різниця, як звати кролика? — Тодд стомлено махає рукою і відвертається. — Я сказав, бо це може бути важливим. Адже все... взаємопов'язано.
— Точно, — Дірк, здається, замислюється. — Можливо, це важливо. Або ні. Для нашої справи. Або ж у нас дві справи водночас. Втім, маю сумнів, що і кролик зможе нам заплатити. Ти дуже спостережливий, Тодде, але все одно пожений до асистента.
— Я й забув, як ти іноді дратуєш, — зітхає він у відповідь.
Як не дивно, Тодд вірить, що в результаті вони з усім розберуться. Навіть з цілим натовпом балакучих кроликів.