Work Text:
Знайомтесь – це Ішіґамі Сенку. Йому двадцять чотири, народився в Токіо та наразі проживає в Кембриджі. Що б ще вам розповісти?
За 24 роки він встиг захистити докторську з неймовірних властивостях полімерів, написав купу наукових статтей в Scopus та попрацював в НАСА. Але ж знаєте,є як це буває, в наш час кожний другий попрацював в НАСА і захистив докторську на тему докторської. Тому ось факт, який опише Сенку чітко й без прибріхувань.
Зібрання європейських і всесвітніх асоціацій науковців, конференції та семінари... впродовж усіх цих серйозних заходів Сенку носив футболку з написом на спині: «The Earth is flat».
І що найголовніше – він ніколи не жартував. Тобто будь-хто, хто знайомий з ним особисто, не зміг би назвати Сенку великим стендапером. Тільки близькі родичі розуміли, що це не якийсь там рівень самоіронії, а просто йому було впадлу підшукати інший одяг в секонд-хенді. Вічно заклопотаний і занурений в себе, він навіть не помічав, що натягує на себе. Якщо взагалі натягує.
Пік кар'єри цієї футболки стався тоді, коли Ішіґамі Сенку давав інтерв'ю BBC, розповідаючи про дослідження Землі з космосу, а на його грудях, на очах у сотні й тисяч глядачів, красувався напис: «Земля пласка. Всі інші дурні».
І що б ви думали? Звісно всі шпальти газет були забиті не тонкощами дослідження стратосфери, а новиною про молодого науковця, довівшого, що Земля пласка і крапка. Те, що він і словом про це не обмовився під час свого виступу – зовсім інше питання.
Виявилось, достатньо одного рядка, аби ЗМІ прославило Сенку, як «вчений, що втер всім носа чи посланець пласкоземельників? Пласкоземельники завойовують всесвіт? Чóму вчать іноземних студентів в тому вашому Кембриджі? Знижка в Піца Дей на другу піцу?! Вчений-вундеркінд замішаний в масонських змовах??!!!»
– Масонські змови? Та причому тут вони взагалі! – Сенку вдарив газетою об кухонний стіл.
– Почекай, в Піца Дей знижка? – Хром підійшов ближче та зазирнув в газету.
Роздраконений Сенку немовби випадково заніс виделку перед йооо носом, і Хром поспіхом відійшов подалі від небезпечної зони.
– Всесвіт ідіотів. Повірити не можу. – Сенку ретельно пережовував листя салату, рівно тридцять два рази кожним зубом та дивився на стінку перед собою. Потім на білі стільниці гуртожиткової кухні, на зелені сади за панорамним вікном на вранішнє сонце, що сліпило очі...Та куди-небудь, чорт забирай, аби тільки не на ідіотську газету!
– Я завжди казав тобі думати, що ти вдягаєш, перед тим як виходиш в люди, – повчав Хром, дістаючи підгорілий хліб з тостера.
– Я нормально вдягаюся, – крізь зуби просичав Сенку. Хром різко розвернувся і зміряв його поглядом: на ногах піжамні штани в клітинку, зверху – пам'ята біла сорочка і поверх неї накинутий сірий халат, весь в кавових плямах.
– Нормально, – тим самим тоном повторив Сенку.
– Ранку, безсонні дебошири! – на кухню зайшла Кохаку, одразу попрямувавши до своєї полиці в холодильнику.
– Ранку, – врізнобій привітались хлопці. Сенку похмуро й тихо, Хром – втомлено, хоч була лише дев'ята ранку.
– Чуєш, Хром, ти казав в тебе десь лишились шпаргалки з біофізики. Даси ненадовго? Я ні бельмеса не тямлю в біоіндикації.
– Так, звичайно, без проблем. – Хром активно закивав зігнутій спині Кохаку, яка вже залізла в холодильник
О, і ще. Ви вільні в наступний вівторок? Рурі, моя сестра (ну ви ж пам'ятаєте її?) вечірку влаштовує в честь... якогось там чувака з філософії, забула його ім'я.
Кохаку дістала зі своєї полички цілу банку солоних огірків. Хром не відривав від неї погляду.
– Ну-у-у, я збирався перевірити як там триває експеримент з раковими клітинами... та ні-ні, я вільний. Вільний як птах, – Хром експресивно змахнув ножем та розбризкав джем по всій кухні. Зойкнув, відвернувся від Кохаку та заметушився в пошуках серветок.
– А ти, Сенку? Чи точніше Докторе пласкоземельник, – Кохаку гмикнула та сіла навпроти.
– Ш-ш, не називай його так, він тільки заспокоївся, – попередив Хром, боязко зиркаючи в його бік.
Але Сенку ніяк не відреагував. Він, з ідеально прямою осанкою, сидів та витріщався на стіл, ніяк не реагуючи на зовнішні чинники.
– Як гадаєш, що в тій бошці відбувається? – вказала вона на Сенку.
– Хто зна, – стенув плечима Хром. – Мабуть, всякі вибухи та колапси. Чи що іще може відбуватись в голові геніїв?
– Агов, генію, – Кохаку тицьнула в нього виделкою.
– Що? – скрививився Сенку, ніби його розбудили посеред ночі.
– Сестра Кохаку влаштовує вечірку наступного тижня, ти в ділі?
Сенку скривився ще більше, ніби його розбудили посеред ночі, аби запросити на якусь вечірку.
– Які збіса вечірки. Там кити в океані вимирають, а ви зі своїми вечірками.
– Ну-у, друже, треба вміти розслабитись, – сказав Хром. – Познайомишся з новими людьми, можливо, навіть з дівчатами. І зрозумієш, що ніхто не вважає тебе посміховиськом.
Проходячи повз кухню, однокурсник привітався з усіма, і вже збирався йти, як чорт смикнув його за язика і він гукнув, яка класна футболка у Сенку.
Сенку з новою силою стиснув газету в кулаці. Було б в нього трохи більше сили – стер би до атомів. І газету, і цю нахабу.
– Вже весь Кембридж знає, – застогнав він.
– Звісно, – пирхнула Кохаку, відсунувшись на сусідній стілець (так між ними хоча б була видимість безпечної дистанції). – Не те що Кембридж, весь світ вже все про тебе знає.
– Але це наклеп, нісенітниця, безглуздя, абсурд, єресь, ахінея, нонсенс, абсолютно анти-нау-ко-во, – останнє слово він промовив з таким презирством, на яке здатний лише вчений, що витратив усе своє життя, аби вивчати науку та тонкі матерії.
– Ми повністю з тобою згодні, – закивав Хром, змахуючи з себе шматки Сенкового салату, – але ти занадто близько береш до серця. Кажу тобі, люди не настільки ідіоти, щоб на повному серйозі думати, що ти масонський шпійон.
Однак Хром помилявся: виявилось, люди як раз аж настільки ідіоти.
Прокидався й засинав Сенку із купою повідомлень від малознайомих йому людей та ЗМІ, яким кортіло взяти інтерв'ю у "вченого-пласкоземельника". Деякі учні відмовились від занять, бо докоряли йому за припадки антинауковості під час занять (що б це не значило).
Вузьке коло друзів взагалі не насміювалось згадувати будь-які пласкі предметі в розмові з ним. Якщо раніше вони підсміювались з різних його бзиків, то тепер чіпати Сенку боялись усі, адже перетворитись на млинець ніхто не хотів.
Ця ситуація так доконала Сенку, що він ладен був помститися усій Землі за те, що вона таки не пласка, бо раніше це він усіх вважав ідіотами, а не навпаки. І, схоже, Земля почула його лють та підкинула дещо.
В той день він проходив повз дошку оголошень, на якій, зазвичай, нічого корисного не знайжеш. Об'яви усіляких гуртків за інтересами, розклад сесій, графік роботи університетської лабараторії – особисто для Сенку доступ був майже цілодобовий – та купа іншого мотлоху, на який ділові люди, як наш Сенку, ніколи не звертають увагу.
Але сьогодні було виключення. Сьогодні Сенку, розлючений на усю планету, все шукав спосіб як би їй дошкулити.
В периферійний зір попала чорнильна карикатура слона. Він різко зупинився і ступив крок назад, аби краще роздивитись флаєр.
«Товаристо пласкої Землі запрошує в наш клуб. О 6 вечора щоп'ятниці. Разом в пошуках істини! П.С. студентам департаменту фізики вхід заборонено».
Деяку хвилину Сенку стояв і тупо витріщався на оголошення (хто взагалі дозволив розвішувати ОЦЕ на непорочних кембриджських стінах) Аж раптом на його устах розцвіла посмішка. Зовсім не добра посмішка. Такі посмішки не предвіщають нічого хорошого.
Разом в пошуках істини? Значить он як. Фізичний департамент не пускаєте, злидарі?
Він, прозріяний найтемнішими задумами, зірвав флаєр з дошки.
Отже, вам треба народ. Буде вам народ.
Сенку має помститися всім пласким, об'ємним й чотирьохвимірним. І його помста буде найнеетичнішим експериментом людства.