Work Text:
Блез Забіні та Теодор Нот сиділи один навпроти одного за слизеринським столом у Великій залі. Після вечері більшість студентів розійшлися, але двоє семикласників затрималися, аби побазікати. Перед кожним із чарівників на столі лежало по аркушу пергаменту, куди вони протягом останніх півтори години старанно виписували імена всіх відьом Гоґвортсу з п'ятого по сьомі класи, рівномірно розподіляючи їх між собою.
— Це не може бути Луна, — пробурмотів Блез, викреслюючи ім'я відьми з Рейвенклову на своєму аркуші.
— Чому ні? — запитав Тео, насупившись і глянувши на листок Забіні.
— Бо вона зустрічається зі мною, йолопе.
— Я маю на увазі, що це ніколи не зупиняло його раніше.
Блез закотив очі, продовжуючи викреслювати ім'я відьми.
— Драко можливо й ідіот, але не самогубець. До того ж Луна ніколи б так не вчинила.
Тео пробурмотів щось на знак згоди, продовжуючи переглядати імена у своєму списку.
— Кого ми пропустили?
— Ти впевнений, що нам не варто додати ще й хлопців теж? — поцікавився Забіні. — Можливо тому він і не каже нам…
Нот похитав головою.
— Ні, той, з ким зустрічається Драко, точно не хлопець. Пам’ятаєш, як ми одного разу п'яні поцілувалися? Що він потім казав… О, Мерліне, бачив би ти його обличчя, бідолаха думав, що розбиває мені серце, наче я ніколи не зможу забути славнозвісного Драко Луціуса Мелфоя…
Блез засміявся, знову опустивши свої очі назад на пергамент перед собою.
— Дивись, щоб Дін не почув, як ти це кажеш.
Тео голосно засміявся: з щирого серця та настільки жваво, що аж стіл біля них затремтів.
— Томас знає, що він володіє моїми серцем і душею. Окрім того, у Драко надто гостре обличчя, а це однаково, що цілуватися з корабельною сосною.
— Як щодо Девіс? — запитав Забіні, проводячи пальцем по списку імен, щоб перевірити все ще раз. — І... о! Ебот. Кого з них ти хочеш?
Нот задумливо підтис губи, барабанячи пером по стільниці.
— Присягаюсь… Я беру «Ебот». Якби це була Девіс, ми б уже точно про це знали.
Забіні кивнув, записавши до свого списку Трейсі Девіс.
— Справедливе припущення, але ми далебі знаходимося у глухому куті.
Теодор дурнувато посміхнувся.
— Але саме це робить парі таким, до дідька, захопливим! Це, наче справді азартна гра… Нагадує мені ті карткові ігри, в які ми грали у Пенсі, коли її батьків не було вдома.
— Однак тепер у нас, принаймні, є справжні гроші для ставок, — сказав Блез, поки його очі швидко бігали аркушем, коли хлопець перечитував усі прізвища зі свого списку. — А як у тебе справи?
— Хай йому грець, так, нарешті! — вигукнув Нот, вишкіривши зуби. — У мене є Асторія, близнята Патіл? Це має бути хтось із них.
Забіні похитав головою, самовдоволено посміхнувшись.
— Ти забуваєш, що у мене є Візлі. Тому думаю, що гра скінчена.
— Востаннє кажу, Драко Мелфой не трахає дівчину Поттера.
— Чому ні? — кинув виклик Блез, націливши своє перо на Тео. — Це б пояснювало, чому він такий достобіса втаємничений щодо цього.
— Ти ж розумієш, що якби Драко підчепив дівчину Обраного, то він би ніколи, бляха, не заткнувся про це.
— Ось тут ти помиляєшся, мій любий друже, — зарозуміло протягнув Блез. — Йому б сподобалася ця таємниця. Усвідомлення того, що він поцупив її у нього прямо з-під носа… П'янить.
— Знаєш, Блезе, звучить так, ніби це ти трахаєшся з Джіні.
Мулат швидко озирнувся навсібіч.
— Стули пельку бо, не дай Мерлін, Луна почує, як ти це кажеш.
— Ти знаєш, що вона навіть не повірила б у це. У неї є ці бісові нарґли, що знають всі секрети, тому Лавґуд неможливо обдурити.
Забіні скривився.
— Ну що, тоді домовилися? Ми ж обоє знаємо правила?
Тео кивнув, склавши свій шматок пергаменту вчетверо і швидко поклав його в кишеню.
— Я не можу дочекатися, щоб розгроми вас, містере Забіні.
— Теж саме стосується і тебе, Ноте.
Двоє чарівників потисли одне одному руки, тим самим скріпивши угоду.
— Двадцять ґалеонів[1], — замріяно протягнув Блез.
Тео кивнув.
— А тепер, нам просто потрібно дізнатися, з ким трахається Мелфой.
Яким би легким не здавалося це парі для двох слизеринців, які мешкали з Драко в одному гуртожитку, за деякий час виграш уже здавався цілком нездійсненним завданням.
За декілька останніх місяців, з початку їхнього сьомого року, Мелфой почав пізно ввечері приходити у вітальню, а інколи й геть не повертався. Але, щоразу, коли він все ж робив це, на шиї хлопця з’являлися виразні мітки, волосся виглядало розкуйовдженим, а зазвичай спокійні очі — широко, майже маніакально, розплющеними.
Проживши з Драко майже сім років, Тео та Блез легко впізнали цей погляд.
Мелфой трахався зі своєю новою кралею майже щоночі, і це тривало вже декілька місяців. Хлопці вже майже забули, який вигляд має Дракова шкіра без слідів пристрасті таємничої відьми.
І так з’явився цей секрет — у минулому щоразу, як Мелфой мав нове завоювання, як, наприклад, його перший раз із Пенсі на четвертому році навчання, чи той раз, як він переспав з Чо Чанґ на шостому, то Драко завжди вихвалявся перед своїми друзями. Мелфой був чарівником з багатою уявою, який ніколи шкодував подробиць, описуючи хлопцям свої сексуальні пригоди, аж доти, поки Тео не починав імітувати блювоту, а Блез не виходив з кімнати, затуляючи вуха руками.
Але цього разу — катма.
Уперше, коли Мелфой повернувся пізно ввечері, лише за тиждень після їхнього повернення до Гоґвортсу, Нот радісно вигукнув:
— Гей, приятелю! Хто ця щасливиця?
А Драко, демонструючи невластиву йому сором'язливість, почервонівши, пробурмотів:
— Не твоє собаче діло.
Блез, який в цей час лежав у своєму ліжку, повернувся до Тео, здивовано, піднявши брови.
— Що це? Слизеринський бог сексу відмовляється ділитися своїми подвигами? Невже ми перенеслись в інший вимір?
— Заткайся, Блезе, — гаркнув Мелфой, падаючи у власне ліжко і застилаючи штори довкола.
Забіні та Нот обмінялися збентеженими поглядами, але тієї миті вони ще не знали, що це був лише перший з тих, що невдовзі перетвориться на їхнє майже щоденне явище спільної невідомості.
Так розпочалася місія, яка поступово охопила весь сьомий рік навчання Тео і Блеза, хотіли вони того чи ні:
З'ясувати, яка відьма у Гоґвортсі успішно завоювала Драко Мелфоя.
Після двох місяців відміток, запізнень і відмовок, коли Тео і Блез запитували, хто це був, двоє друзів, випиваючи у вітальні Слизерину, коли Драко пішов на чергову зустріч зі своєю пасією, розробили план.
Задум був достатньо простим за своєю суттю, але складним у виконанні. Слизеринці взяли імена всіх дівчат, які навчалися у Гоґвортсі, починаючи з п'ятого класу, і розділили їх порівну між собою. Блез отримав ідею цього дійства від маґлонародженої відьми, з якою зустрічався влітку між п'ятим і шостим класом — вона називала це футбольним тоталізатором.
Таким чином у кожного з них був власний список дівчат Гоґвортсу — а кожна з відьом ставала потенційною кандидатурою для загадкової дівчини Драко. Той, у кого у списку опиниться її ім'я, коли врешті-решт відкриється правда, виграє й отримує двадцять ґалеонів.
Це була найпростіша частина.
Визначити переможця було куди складніше.
Вмостившися поруч із Діном за столом у бібліотеці, Тео швидко поцілував свого хлопця.
— Добрий вечір, серденько, — привітався Нот, поглянувши на домашнє завдання з віщування для Ґрифіндору. — Як там найновіший інструмент для тортур від Трелоні?
Томас закотив очі, але слизеринець бачив, як Дін намагається приховати свою усмішку.
— Це не тортури, а віщування.
Тео знизав плечима, поклавши голову на плече Діна, розглядаючи різні фігурки та символи на пергаменті навпроти.
— Як на мене, більше нагадує погано приготовані морепродукти.
— Ну, тоді можливо вони є у твоєму майбутньому, — продовжував ґрифіндорець, дописуючи кілька рун внизу аркуша.
— До речі, про моє майбутнє, — промовив Тео, діставши з-під своєї мантії шматок паперу, і почав розмахувати ним перед Діновим обличчям. — Мені потрібна твоя допомога.
— З чим? — поцікавився Томас, піднявши очі, щоб глянути, на що саме вказує його хлопець. — Тео, якого милого, у тебе в руках цілісінький список дівочих імен…
— Довга історія, — відмахнувся слизеринець. — Але на кону двадцять ґалеонів і моя честь. Тож чи не будеш ти такий ласкавий допомогти своєму хлопцю?
— Якого роду допомога?
Тео швидко пробігся очима своїм списком імен.
— Ти випадково не бачив, щоб… Лаванда Браун чи Парваті Патіл виходили із вітальні Ґрифіндору о пізній годині?
Дін окинув його недовірливим поглядом.
— Ні… Не зовсім. Я не слідкую за ними, ти ж знаєш.
— Я б образився, якби ти це зробив, — нахмурився Нот. — Але це важливо. Ти не помічав, що хтось із них останнім часом поводиться дивно? Не знаєш, можливо, вони з кимось почали зустрічатися?
Ґрифіндорець закотив очі.
— Це знову через Драко і його таємну дівчину?
— Він нічого нам не скаже, Діне, а минуло вже два клятих місяці... Цього достатньо, щоб збожеволіти.
— Твоя допитливість колись тебе погубить, — промимрив Дін, але погодився глянути на імена у списку. — Лаванда почала зустрічатися з Шеймусом десь зо два тижні тому. Здається, у них все досить серйозно, таке враження, що вони постійно кохаються, відтоді, як Візлі та Браун розійшлися торік. Викреслюй її.
Слизеринець тихо вилаявся собі під ніс, але, взявши перо з руки свого хлопця, викреслив: Лаванда Браун.
— А як щодо Парваті? — запитав він. — Облиш, ти ж живеш по сусідству з нею роками. Помітив щось незвичайне?
Томас насупився, обмірковуючи щось, а потім похитав головою.
— Не зовсім, я маю на увазі, що всі ми трохи не в собі. Гадаю, це просто хвилювання сьомого класу, особливо з наближенням НОЧІв[2]. Боги, Герміона точно провела цілий рік у бібліотеці.
— Курва, — пробубонів Тео, викреслюючи Парваті. — Вже на двох менше. Блез оскаженіє.
— Чим ви обоє займаєтеся?
На мить завмерши, Теодор насупив брови, але врешті сказав:
— Це як… Ми складаємо списки відьом Гоґвортсу, щоб дізнатися з ким трахається Драко.
Дін декілька секунд сидів з відвислою щелепою, а потім раптово почав несамовито реготати.
— І, що ти отримаєш у разі виграшу?
— Двадцять ґалеонів і розгадану таємницю. Ну… І право покепкувати з Драко. Здебільшого останнє.
Блез пильно стежив за Драко на Зіллях, не дозволяючи собі ні на мить відвернутися. Увага Забіні була прикута до того, як його найдратівливіший друг взаємодіє зі своїм партнером на занятті — Дафною Ґрінґрас.
Чарівник уважно спостерігав за кожною взаємодією двох слизеринців: як Дафна передавала Драко інгредієнти, а їхні пальці торкалися одне одного. За тим, як Мелфой розповів жарт, що змусив Ґрінґрас відчайдушно намагатися приховати свій сміх. Але після години заняття чарівник дійшов лише одного висновку: Дафна Ґрінґрас і Драко Мелфой не кохалися.
Блез уважав себе хорошим знавцем мови тіла — і коли Дафна схрестила ноги, відвівши щиколотку від ноги Драко, це стало остаточним підтвердження цього факту.
Їм було байдуже до фізичної присутності одне одного.
— Мерлінові яйця, — пробурмотів Забіні собі під ніс, дістаючи свій список і викреслюючи одну з головних претенденток.
Уся трійця разом сиділа у Великій залі за вечерею. Драко гортав підручник із Замовлянь, готуючись до іспиту наступного дня. Блез і Тео сиділи навпроти й безсоромно витріщалися на нього, не приховуючи своєї уваги так, наче намагалися знайти якусь розгадку.
— Чи є щось, — запитав Мелфой, не відриваючи очей від книги. — Що вас цікавить?
Нот засичав.
— Просто скажи нам, з ким ти трахаєшся.
— Нізащо, — відповів блондин, байдужий до складного становища своїх друзів.
Забіні важко зітхнув, дивлячись через плече Драко на ґрифіндорський стіл. Він швидко штовхнув Тео в ребра, від чого чарівник зігнувся навпіл і закашлявся, щоб приховати свою реакцію.
— Поглянь, — вигукнув Блез, навмисне гучно. — З ким це Ромільда Вейн?
Драко озирнувся і побачив, що Ромільда Вейн, чорнява ґрифіндорка, звисає з плеча Невіла Лонґботома. На це Мелфой лише безтурботно знизав плечима і повернувся до підручника.
Залишаючись абсолютно і цілковито байдужим.
— Матері твоїй ковіньку, — тихо пробурмотів Тео. — Вона була у моєму списку.
Блез зустрів Луну на подвір'ї, готуючись до однієї з їхніх прогулянок під час заходу сонця, навколо озера. Хлопець поцілував білосніжне волосся Лавґуд, а потім, взявши її за руку, повів до озера.
— Ти здаєшся розсіяним, Блезе, — промовила відьма, після майже десяти хвилин повної тиші.
Забіні важко зітхнув.
— Я не розгублений. Маю на увазі... Добре, я розсіяний. Просто... ти не помічала, щоб хтось із твоїх друзів останнім часом поводився дивно?
Луна похитала головою, усміхаючись.
— Вони завжди кажуть, що це я поводжуся дивно.
Блез наїжачився.
— Ні, я не маю на увазі, дивно, у сенсі, як ти... типу химерна, і така достобіса досконала… Я кажу... щось нехарактерне? Можливо, це могла бути Ліза, або Джіні, або Падма. Будь-хто з цих дівчат.
Луна якусь мить вивчала вираз обличчя свого хлопця, а потім похитала головою.
— Не те щоб я помітила б щось взагалі. Ти ж знаєш, я намагаюся не втручатися в особисте життя моїх друзів. Мені важливо, щоб вони ділилися чимось важливим лише, якщо хочуть цього самі.
Забіні здригнувся.
— Хто сказав, що мова йде про їхнє особисте життя?
Лавґуд знизала плечима.
— Твої очі. Блезе, ти зазвичай не настирливий. А ще ти здаєшся збентеженим, ніби ставиш питання, яке знаєш, що не варто було б. У чому справа?
Слизеринець зітхнув. Він ніколи не був спроможний приховати щось від Луни.
— Це про таємничу дівчину, з якою зустрічається Драко. Він не хоче нам з Тео розповідати про неї, хоча раніше завжди ділився своїми походеньками. Тому мені цікаво, чому Мелфой не каже нам нічого. Як... Кого Драко може так соромитися, що навіть не говорить про це нам?
На мить Лавґуд замовкла, її погляд був прикутий до мальовничого краєвиду на іншому березі озера.
— Можливо, це не сором, — розмірковувала відьма. — Що, якщо Драко хоче, щоб вона належала лише йому. Можливо, це важливо для нього.
— Але в тому-то й річ, — вигукнув Забіні. — Це ж Мелфой. Він так не діє — почуття, кохання і тому подібне. Драко ніколи не був хлопцем для когось. Це не в його стилі.
— Люди іноді дивують, — відповіла Луна. — Ти здивував мене.
Чарівник важко зітхнув, знову загорнувши свою дівчину в обійми.
— Я не заслуговую на тебе.
— Ніколи не розуміла, чому люди так кажуть, — прошепотіла Лавґуд йому в груди. — Хто має право вирішувати, чого ми гідні?
Блез знову поцілував Луну у чоло — вдячно, ніжно, кохаючи.
Настала хвилина тиші.
— Ти точно впевнена, що ніхто з твоїх подруг не спить із Драко?
Луна співчутливо зітхнула.
— Це точно не Ліза. Вона зустрічається з Анною. Вони разом ще з літа.
Блез радісно зареготав, і на його обличчі розпливлася глузлива посмішка. Луна здивовано підняла брову.
— Вони обидві у списку Тео.
— Це не Девіс, — пробурмотів Тео на Трансфігурації кілька днів потому. — Глянь, як вона крутиться навколо Макмілана.
— Це нічого не означає, — відповів Забіні. — Можливо, вона намагається змусити Мелфоя ревнувати.
Але якщо це справді був задум Трейсі, яка цієї миті обіймала гафелпафця, поклавши підборіддя йому на плече, то він, безумовно, провалився. Драко взагалі не звертав на неї уваги.
Погляд блондина був спрямований у протилежний кінець кімнати, де Поттер і Ґрейнджер щось жваво шепотіли одне одному.
— Агов, — прошепотів Тео, звертаючись до Драко, що сидів за столом навпроти нього та Блеза. — Чому ти сьогодні такий розлючений на Поттера? Що він уже зробив — насцяв тобі в пластівці?
Драко розвернувся, кинувши на свого друга уїдливий погляд.
— Хіба я не можу просто спокійно ненавидіти Поттера? Не все, що я роблю, має бути частиною ваших теорій змови.
— До речі, про змови, — втрутився Блез, нахилившись вперед. — Як думаєш, як виглядає Трейсі? І коли це вона встигла так погладшати?
Це була наживка. Очевидна, зрозуміла приманка, шматок креветки, що висів на кінці металевої жилки.
Мелфой здивовано підняв брову, кинувши швидкий погляд на Трейсі, якій було абсолютно байдуже, що роблять інші слизеринці.
Блондин знизав плечима, повертаючись до завдання перед собою.
— Гадаю, вона у хорошій формі.
Тео насмішкувато зітхнув.
— Це що, зізнання?
— О, заради любові до Мерліна, — пробурмотів Драко, повертаючись до них. — Це не Трейсі. Змиріться з цим.
Тео захихотів, а Блез не втримався і заволав, надто голосно, як для цього моменту.
— Бісова личина!
Після вигуку слизеринця клас огорнула тиша. Макґонеґел підняла свою гостру брову з-під окулярів і подивилася на слизеринця, який був джерелом шуму.
— Містере Забіні, — протягнула викладачка. — Чи є якась особлива причина, чому ви викрикуєте вульгарності на моєму занятті?
Нот сховався під стіл, щоб приховати свій регіт, а Блез, затинаючись, пробурмотів:
— Вибачте... Пані професорко... Я вдарився пальцем на нозі.
Відьма пильно глянула на слизеринця, на її обличчі читалася яскрава невіра.
— Наступного разу, будь ласка, травмуйтеся на меншій гучності.
Драко та Тео насміхалися над Забіні всю дорогу до наступного заняття.
У п’ятницю ввечері хлопці сиділи на дивані у вітальні Слизерину, сьорбаючи маслопиво.
— Але от у чому справа, Драко, — сказав Блез, нахиляючись вперед зі злегка затуманеними від алкоголю очима. — Ми не розуміємо… Чому ти просто не розкажеш нам.
Мелфой закотив очі, плавно відкинувшись на спинку зеленого оксамитового дивану.
— Ви, засранці, ніколи не думали, що я не розповів вам, бо не хочу, щоб ви знали?
— Звучить неправдоподібно, — втрутився Тео, і на його обличчі з'явилася хитра посмішка. — Ти завжди нам все розповідаєш. Для цього й існують друзі.
— Тео, бери тебе морока, будь ласка… Просто облиш це.
Брюнет насупив брови, нахмурившись.
— Ні, Драко, чорт забирай, але я нізащо не залишу це. Ми були найкращими друзями протягом семи років. Трясця, ми навіть цілувалися одного разу! Ти не думаєш, що ми заслуговуємо знати…
— Та годі вже, — огризнувся Драко. — Ви не заслуговуєте знати, і мені начхати на вашу цікавість, я пообіцяв їй, що не буду…
Мелфой замовк, коли Тео різко схопився на ноги, і його фірмова посмішка паскудника тріумфально розквітла на обличчі чарівника.
— Ти пообіцяв їй? — Нот ахнув, злегка похитуючись з боку в бік від вже вжитого спиртного. — Це не тому, що ти соромишся чи якась інша банальщина… Це вона соромиться тебе?
Драко зашарівся, його погляд був трохи шаленим, він роззявив рота, наче та риба на суші, і похитав головою.
— Ні... Ні, я не це мав на увазі…
— Так, саме це! — крикнув Тео, і всі інші у вітальні озирнулася, щоб подивитися на них. — Це вона хоче, щоб ваші стосунки залишалися таємницею, чи не так? Ти на це ніяк не впливаєш!
— Тео, — прогарчав Драко, рум'янець нарешті зник, а на зміну йому прийшло розчарування. — Не провокуй нічого! Це... Це ще занадто крихке.
— Це все змінює! — вигукнув Тео, не звертаючи уваги на авдиторію, увагу якої привернуло його маленьке шоу. — Ти хочеш розказати нам, поділитися ім’ям цієї дівчини. Але ти занадто поважаєш цю відьму, щоб втратити її довіру! Та хто ти, в біса, такий? Що ти зробив із Драко Мелфоєм?
— Ноте, згинь! — крикнув блондин. — Я не… вона важлива, до дідька, важлива для мене. Не треба все псувати.
Тео гойднувся, оглядаючи вітальню Слизерину, аж поки його погляд не зупинився на комусь.
— Асторіє! Ходи сюди!
Драко закрив руками своє обличчя, а потім крізь пальці зиркнув на Блеза.
— Убий мене, Блезе. Убий мене прямо зараз.
Розгублена п’ятикласниця залишила своїх друзів у протилежному кінці кімнати й рушила до трійці, окидаючи Драко і його дивне бурмотіння спантеличеним поглядом.
— Так, Теодоре?
— Тепер, Асторіє, — промовив Тео, запинаючись. — У мене є до тебе одне надважливе питання.
Відьма підняла брову.
— Так?
— Ти спиш із Драко Мелфоєм?
— О, пресвята Морґана, Тео! — зарепетував блондин.
Асторія засміялася, елегантно прикриваючи рукою свої вуста. Ґрінґрас глянула на трьох п'яних чарівників
— Наскільки мені відомо, ні.
Драко підвівся.
— Асторіє, мені страшенно шкода, але Тео — оскаженілий шматок лайна, який не знає, що таке особисті кордони.
Білявка знизала плечима, покручуючи довге пасмо волосся між пальцями.
— Усі семикласники такі?
Блез криво посміхнувся.
— Лише найгірші.
Ґрінґрас розсміялась, здавалося, анітрохи не збентежена цією ситуацією. Розвернувшись на підборах, відьма повернулася до своїх друзів, які хихотіли у кутку та тихо перешіптувалися з Асторією, не зводячи очей з трьох семикласників, що сиділи на оксамитовій канапі.
— Заради всього святого, — прошипів Драко, повертаючись туди, де розлігся Тео. — Це було абсолютно необхідно?
Нот знизав плечима.
— Вона у моєму списку.
— Вона у твоєму... що?
— Моєму списку, — продовжував брюнет, не звертаючи уваги на те, як Забіні почав енергійно мотати головою, намагаючись зупинити друга. — Для парі.
Мелфой завмер на місці.
— Якого парі? — кинувши зацікавлений погляд на мулата, Драко продовжив. — Блез? Ти знаєш щось про це.
Чарівник нервово засміявся.
— Ну, бачиш, Драко... ми з Теодором подумали, що це буде… доволі пізнавально…
— І розважально, — втрутився Нот, коли ніздрі Драко почали роздуватися від люті.
— У кожного з нас є список частини дівчат-старшокласниць Гоґвортсу, — продовжував Блез, низьким голосом. — І той з нас, у кого у списку виявиться відьма, з якою ти зараз трахаєшся... Виграє.
— Виграє, що? — Мелфой буквально закипав, його шкіра зблідла, а сухожилля почало судомити.
— Двадцять ґалеонів? — закінчив Забіні, вимовляючи це твердження, як запитання.
Драко продовжував дивився на своїх друзів кілька довгих, важких секунд, перш ніж розвернутися і піти геть.
— Сучі діти.
Коли блондин врешті зник на сходах до кімнати, Тео випрямився.
— Агов! — вигукнув Нот, сп’янілим голосом. — Ти не можеш так говорити про мою матір! Вона покійниця.
Забіні застогнав, падаючи назад на спинку дивана.
— І чесно кажучи, Тео, скоріш за все, ми теж ось-ось ними станемо.
Наступного ранку за сніданком Тео лікував своє похмілля філіжанкою кави, а у цей час Блез нервово спостерігав за дверима, видивляючись слизеринського принца.
— Не можу повірити, що ти розповів йому про наше парі, — пробурмотів Блез.
— Ей! — заскиглив Нот, майже зануривши свою голову у кухоль із кавою. — Я був напідпитку. Ти не можеш вважати мене відповідальним за усю дурню, що я зробив у стані алкогольного сп’яніння.
— Я абсолютно можу і точно зроблю це, якщо Мелфой сьогодні нас відшмагає і четвертує... О, чорт, ось і він іде.
Тео підняв голову, його затуманені очі розгледіли силует Драко Мелфоя, який сердито крокував до них.
Панувала мертва тиша, коли блондин примостився на лавку навпроти двійці.
Зціпивши руки та стиснувши губи, Драко підняв очі вгору, щоб поглянути на двох своїх друзів.
— Ви — двоє абсолютно тупоголових падлюк.
Забіні поморщився, а Нот зробив надмірно великий ковток кави.
— Але, — продовжив Драко, не даючи нікому з них договорити. — Ваша... Назвемо це відданістю моєму особистому життю, дещо виявила.
— Що ми дійсно чудові друзі, які справді дбають про тебе та твоє життя? — з надією запитав Тео.
— Курва, абсолютно точно ні, — відповів Драко. — Це дало мені зрозуміти, що ви — двоє навіжених, які не зупиняться ні перед чим, щоб з'ясувати це. Саме тому, відверто кажучи, я вирішив позбавити вас від зайвого клопоту.
Настала довга павза.
— Драко, — Нот важко зітхнув, відсунувши свою каву вбік. — Ти хочеш сказати...
Мелфой кивнув.
— Так, я скажу вам хто це.
Блез радісно скрикнув, і Тео здригнувся від цього звуку. Драко лише звів брови, а на його обличчі з'явилася крива посмішка.
— Дівчина, з якою я зустрічаюся...
Але перед тим, як вони встигли отримати остаточну відповідь, їх перервав дівочий голос.
— Хлопці? Можна вас на хвилинку?
Забіні й Нот повернули голови до власниці голосу. Майже одночасно у них обох повідвисали щелепи.
— Послухай, Ґрейнджер, — за мить почав Блез, нервово поглядаючи на своїх друзів. — Зараз справді не найкращий момент.
Але відьма продовжувала дивитися на них, щирим і невинним поглядом.
— Не те щоб ми не хочемо почути, чим принцеса Ґрифіндору хоче з нами поділитися, — швидко втрутився Тео, доповнюючи думку Забіні. — Ми хочемо. Хвилин за п'ять, мабуть. Сім, щоб у нас залишалася можливість обмінятися грошима.
У відповідь на слова Нота, на обличчі Герміони з'явився дивний вираз. Її зазвичай сяйниста усмішка перетворилася на щось пустотливе, більш злочинне.
Це можна було б описати майже як самовдоволену посмішку.
— Якраз про це я й хотіла поговорити, — продовжувала Ґрейнджер, роблячи ще один крок уперед, перш ніж опуститися на лавку поруч із Драко. — Я чула, що ви уклали якусь угоду, пов'язану зі мною.
Блез здивовано звів брови.
— Ти? Як це стосується те…
Голос слизеринця раптово обірвався, коли Тео перекинув свою чашку кави, і рідкий кофеїн розлився всією поверхнею дерев'яного столу. Двоє чарівників сиділи мовчки, абсолютно приголомшені, коли Драко Мелфой взяв руку Герміони Ґрейнджер у свою, переплітаючи їхні пальці. А потім підніс дівочу долоню до губ і ніжно поцілував тильну сторону її долоні, ніжно дивлячись в її теплі карі очі.
Усвідомлення вразило слизеринців, наче удар блискавиці.
— Ґрейнджер?! — скрикнув Тео, коли Блез безмовно застиг. — Ти зустрічаєшся з Ґрейнджер?
— Уже майже три місяці, — радісно вигукнув Драко, залишаючи поцілунки на долоні відьми. Герміона усміхнулася йому у відповідь — її обличчя сяяло.
— Мерлінові яйця, — зарепетував Блез. — Слухай, Ґрейнджер, не те щоб мені це не подобалося, трясця, я просто в захваті, але чому ти нічого не зробила раніше... Просто, як? Яким чином? Вона ж навіть не в спис…
Слова вилетіли з вуст Забіні, і, як за командою, вони з Тео повернулися один до одного і закричали в унісон:
— СПИСОК!
Зі швидкістю світла обидва слизеринці кинулися до своїх мантій, кожен відчайдушно шукаючи свій шматок пергаменту. Знайшовши його, вони грюкнули ним об стіл, обидві пари очей відчайдушно шукали єдине ім'я, про яке вони ніколи не думали…
— Бодай би ти скис! — простогнав Тео, коли Блез радісно вигукнув, показуючи на свій папірець, де чорним по білому писало:
Герміона Ґрейнджер.
— Плати, Ноте, — засміявся Блез, гримнувши кулаком по столу, поки Тео бурчав собі під ніс, потягнувшись до мантії, дістаючи гаманець з монетами, і кинув його на стіл перед Забіні.
— Ти така падлюка, — огризнувся брюнет. — Це мали бути мої двадцять ґалеонів…
— Взагалі-то, — перебила чарівника Герміона, знову криво посміхаючись. — Враховуючи безглуздість ситуації, і той факт, що я отримала Драко, зрештою, я вважаю, що виграш належить мені.
Після цих слів Ґрейнджер самовпевнено простягнула руку вперед і хутко забрала гаманець собі. Обернувшись, щоб поцілувати Драко у губи, відьма схопилася, і, ледь не підстрибуючи, побігла назад до ґрифіндорського столу.
— Ну що ж, любі друзі, — знизав плечима Мелфой, все ще продовжуючи сміятись. А після налив собі філіжанку кави. — Не можу сказати, що мені вас шкода.
— Пощастило тобі, дідько, з дамою серця, — буркнув Тео. — Або пощастило, що ти трахаєш цю даму, я гадаю.
— Тео, я все ще вважаю, що маю дати тобі по мармизі. Тому не випробовуй свій талан.
Нот важко зітхнув, повертаючись до того місця, де кілька хвилин тому розлив каву.
— Здається, нині у мене його взагалі немає.
[1] Станом на 2001 рік, згідно з офіційним курсом валют, 1 ґалеон = 5 фунтів. Шляхом неважких математичних розрахунків, я порахувала, що Блез та Тео заклалися на 4420 гривень.
[2] НОЧІ — Напрочуд Обтяжливі Чаклунські Іспити; предметні іспити, що складають семикласники Гоґвортсу, які допомагають їм створити кар’єру у певній сфері після закінчення навчання, тому складання цих іспитів є критично важливим.