Work Text:
Мінцзюе чесно наглядав за Січенем, щоб той бодай не хильнув за компанію з іншими учнями, бо знімати його з даху заїжджого двору серед ночі, як минуло разу, якось не хотілося. Та Січень і сам не збирався, бо ще добре пам'ятав синці після дядькових настанов. Та діло молоде, неконтрольоване. Ніхто й не помітив, коли в його чаші опинилося вино. Адепти переглянулися, бо це означало одне - Січеня доведеться ловити по всьому Цайї. Та в самого Січеня, вочевидь, були інші плани. Він не відлипав від Мінцзюе, якому посилав неоднозначні натяки та намагався залізти на коліна. Тому саме Мінцзюе доручили виняткове право відвести його проспатись.
- То дозволь хоч відмоктати!
- Ні, не зараз, наш перший раз має бути особливий.
- Та до біса! Хочу смоктати великі члени!
- То ти ще й лаєшся?
Січень ластився хтиво і абсолютно безсовісно, раз за разом намагаючись то стягнути з Мінцзюе одяг, то роздягнутись самому. Мінцзюе не давався, ухилявся від поцілунків, прибирав руки з причинних місць, поправляв одяг, одним словом - беріг честь Січеня всіма силами. Та він не полишав спроб звабити Мінцзюе, всім своїм видом благаючи взяти його. І не те, щоб Мінцзюе був проти, він натомість був дуже навіть за, та все ж це було неочікувано і, взагалі, якось неправильно. До цього вони навіть майже не цілувалися, а тепер цей зітканий з безкінечних правил бездоганний Нефрит публічно дозволяє собі такі непристойності. Зрештою Мінцзюе не витримав і просто втис Січеня в ліжко, утримуючи його руки над головою. Січень потягнувся за поцілунком, та зіткнувся з суворим поглядом.
- Нє Мінцзюе, ти настільки мене не хочеш? Виглядає так, ніби я намагаюсь тебе збезчестити.
Січень виглядав настільки ображеним і засмученим до сліз, що Мінцзюе не витримав, шумно видихнув і поклав його руку собі на пах. Та прибрав одразу, щойно Січень почав його пестити через одяг.
- Бачиш, що ти наробив? Якби я не хотів, то хіба був би зараз в такому стані? Я хочу тебе настільки, що божеволію. Знаєш скільки сил вартує, щоб не взяти тебе прямо зараз.
- То не стримуйся.
- Та я боюсь, що завтра ти шкодуватимеш. Що це все не ти, а алкоголь в крові. Це має бути свідоме рішення. Я не хочу, щоб це стало для тебе помилкою.
- Алкоголь нічого не змінює. Коли люди випивають, то стають самі собою. І це дійсно я, справжнісінький, справжніший, ніж будь коли. І я дійсно хочу, щоб прямо зараз ти відтрахав мене так, щоб аж ноги не зводились.
- І я обов'язково це зроблю, якщо до завтра ти не передумаєш і зможеш сказати те саме.
Мінцзюе міцно обійняв Січеня і тримав, доки той не покинув спроби вирватись, чи, принаймні, хоча б потертись об нього збудженим членом. Врешті решт, алкоголь та грубо порушений графік Ґусу взяли своє, і Січень заснув, зігрітий чужим теплом, але зрадливо не обласканий.
Мінцзюе ще довго не міг заснути і намагався медитувати, лежачи в ліжку. Якщо спроби зняти збудження силою думки, поки паморочиться в голові від п’янкого квіткового аромату Січеневого волосся, а власний член боляче впирається в чужий зад, можна вважати медитацією. Мінцзюе не з тих людей, яких можна назвати стриманими, і будь це хтось інший він би або скористався пропозицією, або вигнав стусанами. Та Січеня хотілося плекати, заради нього можна й потерпіти.
Лань Січень прокинувся в ліжку з Мінцзюе напівроздягненим і збентеженим. Дуже хотілося в Холодні Джерела чи хоча б вмитись крижаною водою, щоб перевести дух і зібратись з думками. Повернувшись, він застав Мінцзюе, що сидів на ліжку і медитував. Атмосфера здавалась напруженою. Січень прочистив горло, привертаючи увагу.
- Мінцзюе-сюн, щодо вчорашнього...
- Я зрозумію, якщо ти шкодуєш про все, що вчора наробив. Не треба виправдовуватись.
- Я перейшов границі і був занадто настирливим. За це я смиренно прошу прощення. І дякую, що повівся благородно. - Січень схилив голову в поклоні. - Та мої наміри були щирими і про те, що я сказав, я не шкодую. Я й досі хочу, щоб ти відтрахав мене так, щоб аж ноги не зводились!
В кімнаті повисла тиша, настільки всепоглинаюча, що стукіт серця відчувався набатом. Мінцзюе пильно вдивлявся в червоне обличчя Січеня, якому здавалося, що якщо б від сорому дійсно можна було провалитися під землю, то він би зараз летів до самих глибин пекла.
- Вчора ти так не стидався. Чинив так безсоромно, а навіть рум'янець не виступив. Бачив би тебе твій дядечко, - Мінцзюе поцокав язиком. - То ти все пам'ятаєш?
- Частково. Я пам'ятаю, що ти обіцяв мені.
- Щоб ноги не зводились? – Мінцзюе підняв брову і, нарешті, тепло посміхнувся, розвіюючи гнітючу напругу. - Січеню, ти неймовірний. То мені тебе не жаліти? Добре, - Мінцзюе кивнув своїм думкам. Тепер його черга вести.
- Знаєш, я все ще серджуся. Ти був такий хтивий, відривався на повну, а я мусив щосили намагатись контролювати себе. І тебе, щоб ти не наробив дурниць. Хіба так виховує клан Ґусу Лань? Буде справедливо, якщо я тебе покараю.
- Що?
- Ходи сюди, - Мінцзюе похлопав себе по стегну.
Січень виглядав збентеженим і завис на декілька секунд, обдумуючи, як йому краще вчинити. Та зрештою цікавість взяла верх і він підійшов, погоджуючись з правилами гри.
- Лань Січень смиренно прийме все, що приготував йому молодий пан Нє.
Мінцзюе потягнув його за руку, вкладаючи на коліна. Задер поділ його ханьфу і акуратно розклав йому на спині.
- Знімай штани сам.
Січень потягнувся до зав'язок і подумки подякував всім богам за те, що лежить вниз обличчям, і Мінцзюе не бачить, як горять його щоки.
- Сприймай покарання як благо: вони очищають твій дух і є щаблями до самовдосконалення.
Який сором, йому дорікають власними правилами! Мінцзюе дзвінко ляснув Січеня по заду і він смикнувся, радше інстинктивно, ніж від болю. Перший удар вийшов відчутний і дуже хвилюючий.
- Пам'ятаєш? Я не жалітиму, - Мінцзюе нагадав про всяк випадок.
Січень кивнув.
- Належить утримувати товаришів від недостойних вчинків і наставляти їх на шлях істинний.
- Заборонено поводитися зухвало та безцеремонно.
- Треба завжди пам'ятати про наслідки своїх дій.
Після кожного зачитаного правила Мінцзюе наносив декілька ударів. Він справді не жалів і бив сильно, але шкіра адепта клана Лань була звикла і ледь порозовіла. Можна було б продовжувати ще, але, коли власному члену тісно в штанях, а Січень треться своїм об його стегно, хотілося чогось суттєвішого.
- Вчора ти просився мені відсмоктати. Можеш вдовольнити своє бажання.
Січень сповз на підлогу, розгорнув одяг і, дібравшись до члена, сумлінно взявся до роботи. Відсмоктував старанно, намагався брати якомога глибше, і Мінцзюе подумав, що завтра у нього, напевно, болітиме горло. Мінцзюе гладив його по обличчю, по голові, перебираючи волосся. Січень накрив його долоню своєю, стискаючи його кулаком своє волосся, і різко подався вперед. Та відразу ж відсторонився, не розрахувавши своїх можливостей, і закашлявся. Мінцзюе підняв його голову за підборіддя і легко поцілував, втішаючи.
- Ти такий розпусний. Роздягайся, - наказав Мінцзюе, та коли Січень квапливо почав стягувати з себе ханьфу, додав:
- Повільно. Я хочу насолодитися тобою.
Січень роздягався, скидаючи одяг прямо на підлогу в центрі кімнати, де стояв. Роздягнувшись, потягнувся до налобної стрічки, та Мінцзюе зупинив його.
- Залиш. Вона й так належить мені. І ти. Ти мій.
Мінцзюе відверто милувався Січенем. Повністю оголений лише в стрічці - святість і чистота. І стоячий колом збуджений член. Видовище неймовірне.
- Тепер роздягни мене.
Ледь звільнившись від одягу, Мінцзюе посадив Січеня до себе на коліна, лицем до лиця, і поцілував так, що дух захопило.
- Оближи, - Мінцзюе погладив двома пальцями припухлі губи Січеня і той взявся посмоктувати їх з усією відповідальністю.
Мінцзюе продовжив поцілунок, однією рукою ласкаючи обидва члени одночасно, іншою розтягуючи Січеня. Коли збудження стало нестерпним, припинив всі ласки і сильно вкусив Січеня за плече, щоб трохи відволіктись і не скінчити прямо зараз.
- Хочеш більшого? Хочеш, щоб я ввійшов в тебе?
- Більше всього на світі.
Отримавши дозвіл, Мінцзюе одразу повалив Січеня на ліжко, поцілував його ноги в колінах, закинув їх собі на спину і, нависнувши зверху, повільно ввійшов. Ніжно заціловував обличчя, відволікаючи від розпираючого відчуття всередині, даючи звикнути. Коротко чмокнув стрічку на лобі, і щойно зморшка між брів Січеня розгладилась, почав рухатись.
Січень дихав часто і непристойно стогнав, коли Мінцзюе нарощував темп.
- Мінцзюе-сюн, - Січень затремтів під Мінцзюе, і він стиснув його член біля основи.
- Е ні, не так швидко. Вчора ти знущався наді мною пів ночі. Благав, щоб я трахнув тебе. А я чемно стримувався. Тепер благай, щоб я дозволив тобі кінчити.
- Мінцзюе-сюн, благаю...
Мінцзюе ще декілька разів грубо штовхнувся і скінчив глибоко всередині. Почав пестити член Січеня, не виходячи з нього, доки той не вигнувся в спині і бурно не скінчив з шепотом "дякую-дякую-дякую".
Мінцзюе улігся поряд, переводячи подих. Взяв Січеня за руку і, переплітаючи пальці, поцілував її.
- Треба помитись.
- Та до біса.