Work Text:
коли ніл прокинувся, то не знайшов ендрю в ліжку поруч із собою. той виявився на кухні з філіжанкою запашної кави й бутербродом в руках. снідав о другій? чи це ніл сьогодні заспав у їх перший спільний вихідний.
— чому не розбудив мене? ми так мало часу проводимо разом, — ендрю знизав плечима і зробив величезний ковток кави. він виду не подав, але ніл вловив зміну в його очах: обпікся дурник.
— в нас ще багато часу попереду. я просто дав тобі трохи більше часу відпочити. до речі, довелось без тебе снідати, тому з тебе завтра сніданок прямо у постіль. якщо доживеш... — він багатозначно повів бровами. — не смійся. пам'ятаєш я дещо тобі обіцяв? дещо незвичне. доношу до твого відома, що в мене нарешті з'явилась можливість це виконати.
ніл здригнувся. покопався у своїй пам'яті. ендрю часто й дивно жартував, особливо, коли був п'яним. і будь-що "незвичне", як він висловився сам, могло бути лише дурним п'яним жартом. але було одне "але" — він в такому стані не обіцяв нічого, вмів себе контролювати. покопався ще. останнім часом він розслабився. з ендрю він відчував себе настільки затишно, що старі звички потроху притуплялись.
— забув? ніле, це жахливо... ти пам'ятаєш кожен пчих спортсменів на полі під час гри, але не пам'ятаєш моїх слів. я в тобі розчарований.
ніл скрушно похитав головою.
— йди до біса, ендрю мінярд, я просто не виспався.
ендрю мовчки поставив перед ним каву і впихнув йому ще одного бутерброда. решту часу вони провели в повній тиші, з насолодою роблячи кожен ковток кави. вони вільні. лише на тиждень, доки чортяка кевін не нагадає їм про своє існування, або доки ніл не засяде переглядати усі матчі по сотому колу. хоча й ендрю ніщо не вартувало відволікти ніла від ексі, привернувши його увагу наприклад... до себе? так, це було просто. тепер для ніла існувало не лише ексі, яке часто поступалось місцю і ендрю, його рукам, його увазі, його довірі. але окрім цього ендрю мав кращий план. вони зникнуть на цей тиждень якнайдалі від усього світу. і хай хоч хто спробує їх шукати — не знайде.
— я забув, — нарешті каже ніл, поставивши помиту чашку на місце, — давай тільки без оцього твого "я розчарований", це ти винен, що поруч з тобою я почуваюсь у безпеці і моя пам'ять починає мені помалу зраджувати.
— он як...так все, давай без зайвих сентиментів! збирайся, ми декуди їдемо. на усе про все в тебе півгодини, час пішов. — ендрю пішов з кухні, залишивши ніла переварювати інформацію на одинці. знову оце "декуди" і ні слова конкретики. ніл хотів вірити, що хоча б дорогою ендрю йому щось скаже, а не мовчки везтиме до урвища. справді, фігове відчуття, він настільки довіряв ендрю, що десь там біля прірви не боявся б, що той його скине. хоча, що іще там можна робити він поняття не мав. хіба що кидати каміння донизу, а вночі розглядати зорі?
— час іде, — у вікні з'явився насуплений ендрю, демонструючи ключі від машини, — я без тебе, звісно, не поїду, але плани трохи зміняться. — що за дурні погрози...
вони їдуть кудись вже цілих сорок хвилин і за цей час ендрю не промовив ні слова, такої напруги ніл вже не витримував, він крутився на всі боки, розглядаючи дорогу і намагаючись її запам'ятати, крутився, бо було незручно сидіти, намагався і так і сяк, в кінці кінців ендрю схопив його за руку і міцно стиснув його долоню.
— заспокойся, інакше я вишвирну тебе з машини. чого ти так нервуєшся? не вбивати ж я тебе їду. ми просто їдемо на тиждень у глухе село, копати картоплю, — що? ніл не розчув, він шоковано обернувся на ендрю, роззявивши рота. — я знайшов в інтернеті об'яву, не хвилюйся я все перевірив і це не кидалово, родичі однієї бабці цього року поїдуть відпочивати, а їй якраз оце треба копати картоплю, ну і шукають помічників... за допомогу, звичайно, гроші ще й мішок картоплі на додачу. ну і найголовніше то село, природа... тиша.
— серйозно?
— ти проти?
***
— фу, ця смажена картопля повний відстій. після такого я взагалі її не їстиму, — ніл відставляє тарілку від себе якнайдалі, запиває все холодною колою, постійно кривлячись.
— ходімо звідси. — вони просять рахунок, ендрю як завжди не дає нілу розрахуватись за обід, тому що ну "це ж він запросив" і вони йдуть, відмічаючи про себе, що в цьому ресторані дійсно не краща їжа.
пізно ввечері хтось постукав до кімнати, спершу ніл подумав, що це кевін прийшов за ним для нічного тренування, та, по-перше, було ще зарано, а по-друге хіба йому не вдалось змусити кевіна дати собі відпочити після травми, отриманої на одному з таких нічних тренувань. за дверима його чекав той, на кого він менше всього сподівався — ендрю. ендрю із пластиковим контейнером у руках. він заштовхнув ніла у середину і зачинив двері. огледів кімнату.
— метт пішов на побачення з ден, я сам.
— тим краще, я лишусь сьогодні в тебе: випадково спалився перед ніккі, коли готував ось це, — він впихнув нілові до рук ще теплий контейнер.
— це що?
— це просто... я подумав, подумав, що тобі має сподобатись.
це була картопля. смажена, ще гаряча, щоб її картопля. ніл кинув короткий погляд на ендрю. він уявив як той незграбно намагається однім зі своїх гострющих ножів почистити кожну маленьку картоплиночку, як обережно, відходячи на десять кроків від пательні кидає їх по одній в розжарену олію.
— ох, дещо запізно для вечері, але... поїмо просто на кухні чи може подивимось щось? будемо їсти її прямо звідси, разом, га? як тобі ідея? — ендрю смикнув плечима. в його очах промайнуло щось незрозуміле, чи то він вже пожалкував, чи зовсім стало ніяково...
***
розміри їх майбутньої роботи вражали. ніл величезними очима витріщався на пів городу вкритого вже засохлим бадиллям, бабуська стояла перед них з двома лопатами, а хлопці тримали відра та мішки.
— хай вас бог береже, сонечка. такі хлопці хороші, такі мужні, — і тільки й всплескує в долоні, ніл вже й заперечувати втомився.
— та то ми заради картопельки, бабусь, — в усі зуби посміхнувся, ендрю приобнімаючи ніла за плечі. — в нас знаєте як, вся погнила, вся погнила... отак, взяла й погнила, — він скрушно захитав головой, а ніл ледь стримав себе, щоб не дати тому по макітрі за зайву театральність.
— ох, шкода, шкода, але то нічого, бабуся вам порадить шо робить треба, щоб вона довше стояла вам. ну все-все, давайте, поки сонечко ще не високо, як прийдете — обід смачненький буде.
ніл і подумати не міг, що колись відчуватиме себе щасливим, стоячи посеред городу з лопатою в руках, а піт річкою стікатиме йому по спині. не думав, що ендрю, який вже встиг скинути десь свою футболку і стояв тепер в самих шортах, може бути настільки привабливим, без усього його воротарського обмундирування, краще ніж в душових, де вони не мали й шансу усамітнитись.
— чого ти шкіришся? неси мішок в комору, — ендрю порівнявся з нілом і зазирнув йому в очі, — досі не можу зрозуміти чого ти такий тупий.
робота кипіла. за три дні вони впорались майже з третиною, а м'язи боліли так наче ці три дні кевін ганяв їх по стадіону без зупину. на четвертий день в обох відкрилось друге дихання і вони впорались із рештою ділянки.
впорались. лишалось ще кілька днів відпустки і ендрю розумів, що ні за що не поїде звідси раніше умовленого часу. природа. ніл. він щасливий. йому не потрібно зайвої метушні. ніл подалі від телевізора і записів ігор був для нього скарбом. єдиним коханням джостена на літеру "е" повинен бути ендрю мінярд, а не довбане ексі. посунеться.
вони були такі молодчинки, що бабуся дозволила їм провести кілька днів у неї вдома. а ще розказала, що недалеко від лісочку знаходиться річка, там не дуже багато людей в такий час, бо зазвичай всі зайняті.
в останній день їх відпочинку ніл потягнув ендрю на імпровізований пікнік на березі річки, з ціллю помилуватись заходом сонця на чистому повітрі і з гідністю завершити цей тиждень.
— знаєш, джостен, — ендрю крутив у руках виделку з нанизаною смаженою картоплинкою, — ти бісів романтик, мене це дратує. гарний відпочинок і свіже повітря погано на тебе впливають.
— я теж кохаю тебе, ендрю.