Chapter Text
Кляте коло не розірвати..
Від нього не втекти
Він сам собі казав тоді:
"Вижити може лише один"
Кинув прокляття і вбив.
Засліпило очі світло зелене -
Він помер. Помер. Помер;
Том затремтів, але так і не прокинувся
Сон продовжувався..
Розірвана душа на шмаття
Він навіть не розумів
І немає вже того завзяття,
Ненавидіти
як завжди.
Це був він там, бився на війні?
Дивно. Йому ж лише сім.
Том повернувся на бік у неспокійному сні.
Потім пластинка заграла інший мотив
Волдеморт , хлопця Поттера таки вбив
Доля схилилась перед ним,
та за століття після перемоги
Померли ті славні могучі чарівні роди.
Його це не чіпало, він безсмертний досі
Але віки самотності і відвертої нудьги.
Він врешті зрозумів,
що так і не позбувся гидкої людської природи
Волдеморт відчував її при кожному ударі серця , при кожному вдосі,
все глибше, на порозі божевілля.
Увірував, що Поттер - Гаррі - встане зі могили.
Том не знав, хто це такий, і чому приходить у думки.
Там, де він старий монстр із фільму жахів, страшний змієлиций..
Міг себе впізнати, але іншого - ні.
"Моє минуле, теперішнє, майбутнє"- слова сухіше за опале листя.
Все змішалось, каламутне як у бульйоні
Том розповідав про сни батькам, які він знав такими не були
Більше схожі на спогади
Уривки з життя..
і не одного
Лів і Фостер не слухали хлопчика
Подумали, що він відверто псих.
Він бачив це у їх очах.
Озирнутися не встиг -
Як його відвели до психіатра,
Де не розібравшись що до чого:
Чи то психоз чи то шиза.
Виписали кілька доз різних таблеток.
І зараз, скреготячи зубами,
батьки платять кожен місяць за лікування.
Яке щораз зривалося
Бо таблетки не діяли,
Хоч жменями їж і пройшли роки
Том про це чесно сказав.
- Вони б подіяли, якби ти їх приймав! -Кричав на нього Фостер.
- Я приймаю.- Том постійно зморений не голодом - недбалістю,
А тепер ще побічною дією препаратів от би взяти ніж і..
Думка загубилась у потоці.
Магія клекоче, у вухах свище.
-Ті видіння..
-Це твоя хвороба, хлопче - заявила Лів.
Він пристосувався, не казав ані слова проти,
Щоб не заробити покарання.
На початку липня неочікуваний візитер
Сіра сова і з листом повним смарагдових літер.
Том думає: ось вона чергова галюцінація.
Слова з запізненням набули сенсу
Йому запропонували вчитись
Школа магії,
Заманлива пропозиція, та от біда чи справжня?
-Що там?
Фостер вихоплює листа з його рук.
- Школа магії Гоґвортс? - Піднята бров.
Лів заглядала чоловікові за плече.
- Я хочу піти туди.- заявляє Том.
- Ти нездоровий - каже Лів:
- Може за два роки..
- Тобі треба лікуватись вдома. - Перервав дружину Фостер.
-Це моє останнє слово.
Редл незгодний. Рішення за ним.
Він потайки пише і відправляє листа зі згодою на навчання.
І днями зберігав мовчання,
і ховав квиток на Гоґвортський експрес
під дошкою підлоги.
Остигидло піклування Саммерсетів.
Одне лишень вдавання
І тоді Том вирішив: втече,
Прихопить гроші, що заховані під старим радіо, типу на ліки
купить все необхідне
І поїздом мрії подалі поїде.Адью.
***
За пару днів до першого вересня.
Коли Саммерсети відсутні на роботі,
Бо нарешті помітили прогрес.
Від лікування. Легковірні дурні.
Редл просто все тримав в собі
І за роздумами про магію,
Хоча видіння менше
місця в мозку займали
А може якраз навпаки?
Том зник,
попрямував до зазначеного місця
Одне добре, що воно недалеко від дому.
Можна пішки дійти
"Дірявий казан "
Паб на вигляд такий же зношений, старий
Як його куртка.
Том попрохав незнайомця відкрити прохід.
- Ти коли хлопче спав як слід? - Відмітив чарівник вдягнений в червоне пальто і сірий кашкет.
- І де ділися твої батьки?
План хороший, та одна проблема: у людей є очі.
А в голові мало ідей:
- Вони на роботі - буркнув Том і дивлячись в блакитні очі, думає: "відчепись !"
Він перетнув межу Діагон алеї
Іншим разом він би замилувався нею,
Мітлами, кажанами та іншим чарівним надбанням.
Але треба поспішати, поки ноги ще тримають
В банку Грінґотс Том обміняв валюту.
На незначну кількість різних монет.
Як гоблін казав:
- Цілком вистачить.
Редл не вірить, але відчуває, що програє суперечку.
Далі мантії і книги у магазині Секонд хенду
Телескоп, олов'яний казан..
Том втратив лік часу, ставлячи мітки на списку того, що вже купив.
Він хотів нову паличку, тож зазирнув до майстерні.
Там і застиг.
Знайомство різануло по очах
Серце мов у клітці під поглядом старця.
Страх, мов темна в'язниця. Хто полонений, а хто кат?
"Знову видіння плете сітки чи просто дежавю..
За приблизно чверть години він її знайшов,
Бо пошепки промовив:
- Тис..
Він не пам'ятав нутра.
Олівандер зміряв його дивним поглядом
І усміхнувся мов хитрий лис:
- Ви відчуваєте її, містере Редл ?
Том кивнув, але не сказав, що бачив увісні
Його рука зупинилась над довгою білою паличкою
Від хвилі тепла у душі царює спокій
і якась дивна туга. Він питає:
- Що містить вона?
-Феніксове перо.
Майстер розповів історію створення палички:
- Дуже незвичне поєднання змушений сказати, але вартувало всіх старань.
Погляд Олівандера загострився:
- Паличка для тих, хто не боїться зазирнути в глибини таємних знань. І здається, ви той самий.
Том не заперечував,
І спитав раптом не знаючи чому
- А чи було їх два ? Два пера від фенікса?
- Хм, так, пригадую Фенікс дав мені ще одне, проте...
Майстер роздумував і проникливо дивився в очі Тому, наче знав щось більше відоме лиш йому.
Зрештою обмовився.
- Паличка ще не знайшла свого власника.
Том простягнув оплату.
Майстер не забрав півсуми
- Якщо можна я дам вам містере пораду?
Редл трохи натягнуто кивнув.
- Що б вас не обтяжувало, краще знайти того хто може його розділити.
Хлопчик слабко посміхнувся. О якби, ж такий був на світі друг.
- Дякую..- і думає: " Та це точно не ви."
Він повернувся до заходу Сонця.
Зачинив двері до кімнати.
Заховав вже майже складену валізу під ліжко
Потім зашторив віконце
Увімкнув лампу на столі,
Всівся нові книжки читати години дві,
Було важко боротися з запамороченням,
у голові зі вчення стався кавардак
Він так ще годину провів, намагаючись впорядкувати все.
Та в голові одне крутиться ім'я.
Не його, чуже
Монстра зі сну - Волдеморт.
Том дістає листа з Гогвортс,
крутить літери так і так.
Серце завмерло, бо він не помилився.
Це - є він сам, той дивак.
Вже вечеря давно минула
За нього Саммерсети навмисно забули
Зайняті дорослою грою.
Він чув, як щось рипить,
Руганину і гучні зітхання.
Вони гідні звання "Найогидніші батьки".
Добре, що скоро він буде якомога далі від них.
Після вечірніх таблеток його накрила апатія
І він зміг заснути дивовижно без видінь.
Том перебував в режимі очікування.
Якщо можна так сказати про його зомбі- стан
Та йому не пощастило
ще тоді,
коли Лів втілила план про прибирання,
рано вранці, яке вже третій місяць відкладала
- Це що таке?- Вона спитала- Ти кудись збираєшся?
- Що там люба?- Фостер зазирнув до кімнати.
Й побачив Томову валізу:
- Що ти надумав паршивцю?
- Я їду до школи .
- Це жарт?
Погляд темних очей як ніколи серйозний.
- Ні, не їдеш-Саммерсет нишпорив по кімнаті, як бассет.
Він на нього до речі зовні схожий
і знайшов сховок.
Там, одинокий квиток.
Чоловік розірвав його навпіл.
- Ні, ну й нахаба!- Ругався він.
-Попри заборони! Вигукнула Лів.
- Домашній арешт!- їхній спільний вирок.
До біса його тут не замкнуть!
Лампа над головою небезпечно захиталась
У вухах дзвін
Спокійно, він щось придумає.
Головне вдати з себе наївного тишка
А ввечері він проникне до "Дірявого казана" і якось дістанеться Гоґвортсу самотужки
Трохи терпіння, зовсім трошки
Саммерсети пішли замкнули двері на замок.
Дві години-три , Експрес поїхав без нього:
План таковий: вилізти з вікна і по карнізу вниз.
Тільки от як тягти валізу?
Яка нащастя тут із ним.
Мабуть, її потрібно першою спустити
Так, щоб ці .. Том не міг слова підібрати аби їх якось описати.
Він би міг начаклувати Левітаційні чари та от проблема слід
Йому не можна бляха чарувати тим паче серед звичайних людей.
Але в нього не було більше ідей.
Хіба що .. він зробить це без палички
Але в книзі зазначалось це дорослих магів навички.
-Давай .. Том підбадьорював себе
Вже годину б'ючись з заклинанням, що не виходить.
Лежить .
На підлозі
Залишок мрії нерухомий
Все лежить.
Не були б всередині скляні флакони-
Том би її скинув з вікна.
В чому проблема?
Концентрація, кількість магії відносно ваги?
Хтозна.
Проте він терпляче пробує знову,
Аж доки валіза не тремтить і не злітає в повітря.
Том зривається на ноги і прямує до вікна.
П'ятий поверх.
Головне не відводити від об'єкта погляд.
І поступово опустилась вона до землі.
А якщо випробувати на собі?
Така собі страховка від падіння?
Він ліз чіплявся за цеглини й труби.
Аж тут злетіла скоба.
Серце впало нижче до п'ят,
Переламає собі шістнадцять кісток як Хобарт.
"Потребує значного вміння і іншої формули"- наголошувала книга.
- Локомотор корпус!
Вирвалось у Редла якось само.
І чи то його приторможений мозок від довгої праці,
Чи то заклинання працює, та він ніби пір'їна
Ковзнув униз і приземлився м'яко.
Чудово.
Тепер - бігти ?
Чи йти в широкий розмах, щоб сили зберегти?
Таке відчуття, що він бере участь в марафоні
До кінця дороги.
Знайома вивіска . І темний бар.
Том підійшов до старого бармена й спитав:
- Як потрапити до Гоґвортсу?
- Запізнився на потяг? - той здогадавсь.
Кивок.
-Тоді потрібно поспішити.
- В Гоґсмід камін ще не закритий.
- Я проведу тебе до Розмерти, а далі ти вже сам.
Він швидко повідомив господарку пабу комином.
- Звідти можна дійти пішки?- поцікавився Редл.
- А тепер хутко лізь до каміну, кинь цей порошок - Бармен простягнув зеленкуватий порошок - і скажи чітко "Три мітли".
Том зачерпнув жменю і зробив рівно як сказали.
І його різко втягнуло у трубу.
Він тримався міцно за ручку валізи.
Коли круговерть завершилась на очі посипалась зола .
Вдарився боляче лобом об полицю.
- Ой, ну ти і пізно!
Жінка, мабуть, мадам Розмерта -
трохи почистила його, змахнувши чарівною паличкою.
- Сходи перевдягнися. Он туди!
Частина рухів на автопілоті, бо так треба.
- Тебе, мабуть, уже шукають - каже чарівниця,
Коли за хвилин п'ять він повертається.
Руки його тряслися пов'язуючи останній елемент- краватку на ходу. Він чує мимохідь:
- Я відведу тебе до воріт.
Том вже почувався безвільною лялькою,
але принаймні він вже ближче до мети.
Далі все вже як у тумані .
Вогні якійсь, спалахи за очима.
Башти, що горять, велети і пил.
Його знов накриває хвиля божевілля?
Так невчасно - він не хоче заблукати в лісі сам.
Аж тут нарешті показався замок .
Іншим разом Том биспостерігав з благоговінням.
Але в легенях повільне горіння.
Десь напівшляху дивні створіння- ельфи
Забрали валізу.
Викид адреналіну у крові кипить.
Ще трохи поблукав і знайшов двері високі
Велика зала.
Ось ця мить настала,
Він не має наміру більше чекати
Штовхнув двері
Готовий вже благати, щоб пустили.
Редл увійшов.
Цікаво його вже викликали?
Усі погляди на ньому, вочевидь обірвана розмова.
На вустах студентів його ім'я.
На підлозі підозріла червона пляма.
Він на мить звів погляд. Він дивився прямо на трибуну, чекаючи осуду:
- Я перепрошую за запізнення, директоре, сер.
Ні, цього забагато він не може триматись довго.
Знову на погляд в землю, вона чиста без сліду крові. Його хвора уява.
Він згадав, що таблеток своїх так і не прийняв сьогодні.
- Після Сортування вас відведуть до Лікарняного крила містере Редл. Я поговорю з вами пізніше.
Том був згодний.
- Прошу - голос жінки в смарагдовому праворуч мов чутний з - під води.
На мить він підняв очі.
Серед сотень облич одне змусило його затримати погляд.
Розпатлане чорне волосся.
Зелені очі.
Дивне тепло ворухнулося десь під ребрами.
І одразу зникло.
Том вирішив, що це просто виснаження.
Його накрила пітьма,
Насправді лишень Сортувальний капепелюх, який заговорив:
"Ти той ще впертюх, я бачу. В тобі багато всіляких дивацтв."
Він замовк на мить.
"Ти думаєш те є проророцтво? Майбутнє?"
"Або божевілля"проковзом Томова думка лиха.
"Можливо і щоб знати напевно
Тобі допоможе в цьому.."
- Рейвенклов! - гучний вигук.
Тиша, як вирок, не оплески просто
Ніщо.
він, що оглух?
-Ідемо, любий до лікарняного крила-
Ні, він чує.
Мабуть, шок.
Жінка в білому капелюшку.
Медикиня повела його до місця повз коридори і таємні ходи.
Вона не зволікала, коли опинившись на місці дістала з мантії чарівну паличку.
- Сідай сюди, я перевірю тебе.
Том сів не задумуючись
У нього вже немає сил
І все ж тіло не стримує тремтіння.
Помах палички якійсь сигнали й кольори.
-Ти дуже виснажений хлопче. Повідомила жінка - Дивно, що ти ще притомний.
Ну, він почувається живим мерцем, без почуттів і думок.
-Ти щось приймаєш?
- Так.- простий кивок
Він перерахував те, що Доктор Робінс призначав.
- Зілля, які ти маєш прийняти можуть вступити в реакцію з твоїми постійними препаратами, тож рекомендую вжити їх завтра вранці.
Мадам Помфрі чітко сказала:
- Тобі життєвонеобхідне відновлювальне зілля. І заспокійливе. Вона принесла швидко флакон чи два.
Але спочатку поїж трохи.
На тарілці з'явились бутерброди.
Він не знав, наскільки був голодний,
Поки не спобував один.
Тепер - зілля.
Жінка подала склянку, він випив за один ковток
Так само - другу під її суворі вчення.
- Буде тобі урок, що не можна переступати межі можливого без наслідків.
Бурчить вона:
- Тепер перевдягайся. І лягай в постіль.
А.. в голові царює порожнеча.
- З директором завтра поговориш .
І цих слів було достатньо, щоб його відпустили пута напруги.
Згодом його поглинула завіса напівсну
Коловорот питань, які повторюються мов балакучі папуги
Що в біса сталося зі мною?
І що проти долі зробиш?
Та як тоді бути?
Змиритись з цим не хочу.
Це знав Том напевне.
Він не підозрював, що нитки зв'язку
вже почали тягнути глибоко..
Де ворон блимає на нього чорним оком.
Не одним.Трьома.
А потім нарешті, царює в голові блаженна пітьма.