Work Text:
Гаррі роздивлявся площу Ґримо, бо нудьгував і не мав чим зайнятись, не треба його засуджувати.
Він оглядав численні шафи та кімнати і знайшов шафу у Сіріусовій кімнаті. Він вирішив зазирнути туди — якщо там було щось потенційно травмуюче… ну, він до цього звик. Тоді він знайшов коробку з написом: «Подарунки від Муні Люпина, -Золоторіг».
Гаррі не зміг стримати тихого сміху, всі вони здавалися такими щасливими до тієї вирішальної війни, яка забрала майже половину з них.
Він витрусив ці думки зі своєї голови, він і так уже був достатньо сумним, спасибі велике.
Він відкрив коробку і почав її розглядати: купа платівок (переважно Девід Бові та Квін, звісно ж), порожня пачка з-під цигарок, яку, певно, його покійний батько кинув туди, і… фотоапарат? Хм, чи заперечував би його тато, якби він трохи переглянув його вміст? Швидше за все, так. Але що б той зробив? Повернувся з того світу? Він так не думав.
Він почав розбиратися з фотоапаратом, погортав його і виявив свого тата і хлопця, який здавався дуже схожим на Сіріуса. Він переглянув численні фотографії та відео з ними.
~•~
— Джеймсе! — Реґулус ледь застогнав, затуляючи обличчя. — Припини. — Він уткнувся обличчям у подушки.
~•~
Там була одна фотографія, на котрій вони сиділи на ковдрі на подвір’ї Гоґвортсу, Джеймс поклав голову Реґулусу на коліна, вони трималися за руки.
Гаррі переглянув їх усі, перебуваючи в легкому замішанні: ким був цей хлопець? Чому він був такий близький з його батьком? На щастя, це все прояснилося для нього, щойно він знайшов фотографію, де вони цілувалися, до того ж досить палко… він ніколи раніше не чув про… Реґулуса, він знав, що у Сіріуса був брат, звісно ж. Та Сіріус ніколи не говорив про нього, і Гаррі ніколи не знав, чому. Але так чи інак, йому треба було знати, що між ними сталося і де була його мама в ті часи?
~•~
Лілі милувалася своєю дівчиною, Мері Макдональд, поки та дивилася на свої нігті, намагаючись надати їм ідеальної довжини.
~•~
Гаррі отримав свою відповідь і на це теж — очевидно, у Лілі була дівчина. Гаррі був щиро здивований, однак радий, що вони мали шанс бути щасливими до їхньої остаточної смерті.