Actions

Work Header

Chocolate Curls

Summary:

Вже пізня ніч, і Луї пропонує помити Гаррі волосся.

Notes:

Дозвіл на переклад отримано!

Work Text:

Луї відімкнув двері готельного номера, другою рукою він перехопив Гаррі, який зараз боровся зі своїми темними кучерями, намагаючись зняти свою рожеву гумку для волосся з заплутаного безладу.

Хлопці нарешті дісталися до свого готелю після тривалого запису. Цей тиждень був особливо виснажливим, і вони не лягали спати до третьої чи четвертої години ранку. Те, що більшість днів потрібно було прокидатись о дев'ятій, не давало багато часу ні для сну, ні для себе.

Нарешті двері відімкнулися, і Гаррі увійшов, одразу зі стогоном упавши обличчям у ліжко.

Туфлі Луї з гучним стуком вдарилися об стіну, коли він кинув їх біля дверей.

– Ти не хочеш прийняти душ, коханий?

– Я схожу вранці, – бурмоче Гаррі у ліжко.
Хоча, він знав, що Луї мав рацію ‐ до ранку він не матиме бажання вставати з ліжка. Найгірше те, що йому конче потрібно було помити волосся. Він не може вічно носити його в пучку.

– Добре, — стогне він, не відриваючись від ліжка. — Але я маю помити волосся, тому ти йди першим.

– Не проти, якщо я його помию? – Луї простягає руки, відкидаючи волосся з обличчя Гаррі. Втомлені зелені очі Гаррі дивляться на нього.

– Ні, я зроблю це сам, дай мені хвилинку.

– Гаррі, дай мені це зробити. Я можу помити його у ванній. Тоді ми зможемо лягти спати разом, – Луї тягне невтішного Гаррі з ліжка у велику ванну кімната.

Ванну кімнату займала велика ванна, душ та подвійна раковина.

Незабаром ванна наповнилася, і Гаррі прослизнув у теплу воду зітхаючи.

Взявши з їхньої валізи кілька туалетних приналежностей, Луї почав змочувати локони Гаррі.
– Ти подзвонив своїй мамі, так? – запитує Гаррі із закритими очима, коли вода бризкає йому на голову.

– Так, перед записом.

– Розкажи мені про це, — наполягає він.

– Ну, моя мама почувається чудово. Вона була зайнята з дівчатками, але, здається, їй це подобається». – Він шепоче, втираючи шампунь у шкіру голови Гаррі. – Вона сказала мені, що пекла сьогодні вдень і планує спробувати надіслати це нам. Це був новий рецепт; вона сказала, що думає, що тобі це сподобається.

– Що це було? – запитує Гаррі через воду, поки Луї ретельно змиває шампунь.

– Печиво з какао? Вона сказала, що дівчата люблять його, але в ньому тонна цукру. Проте воно чудове для особливого випадку!

– Гм. Можливо, коли ми повернемося додому, я спробую це, – пробурмотів він зі все ще закритими очима.

– Лотті знайшла роботу, – Луї продовжував, беручи кондиціонер і наносячи його на кінчики м’якого волосся Гаррі. – Вона працюватиме моделлю для компанії в Донкастері, а ще інша фірма зв’язалася з нею сьогодні щодо роботи в Лондоні.

– Справді? Дивовижно, вона точно на це заслуговує! Б'юсь об заклад, що вона дуже схвильована.

– Так, вона буквально не переставала базікати про всіх приємних людей і про те, наскільки вони талановиті.

– Дейзі та Фібі, здається, почуваються добре. Вони обидві були на шкільному заході, тому я не зміг з ними поговорити. Але Фелісіте була там, і вони з Томасом досі разом. – Луї змиває кондиціонер, дивлячись, як вода стікає по приголомшливих рисах обличчя Гаррі.

– Та-дам! Було не так важко.

– Проте, це було легко, тому що ти був тут, Лу.

Легенька посмішка промайнула на втомленому обличчі Луї, коли він підвівся й попрямував до душу. – Я прийму душ, щоб ти міг помитися у ванні.

– Я можу помити тобі волосся. – пропонує Гаррі.

– Ні, ти помийся і подбай про своє волосся, я швиденько.

Гаррі послухався, швидко прибрався, перш ніж вийти з ванни та обмотав мокре волосся рушником. Він розчесав його, додавши трохи продукту для догляду, перш ніж зайти до їхньої спальні. Він обшукав їхні речі, щоб знайти чисті штани, а потім заліз у ліжко й загорнувся в простирадла.

Через кілька хвилин світло у ванній вимкнулось, і він відчув, як ліжко прогнулось, коли Луї заліз на нього.

– Твоє волосся пахне яблуками, – бурмоче Луї, уткнувши носа у вологе волосся Гаррі.

Гаррі бурмоче незв’язну відповідь, тримаючи Луї за руку, обхоплену навколо його боку, і підтягуючи її ближче.

– На добраніч, Лу, – шепоче він у темну кімнату, сплітаючи пальці з маленькими пальцями Луї.

– Добраніч, сонечко.