Actions

Work Header

Witness

Chapter Text

Петрі не ліз шмат до горла, вона дивилася на те як п’ють та їдять галли за святковим столом, коси та вінок давили на голову не гірше за важкі вікінговськи обладунки. Кріс сидів на троні біля його ніг примостився сивий, як і волосся чоловіка пес. Білі зуби Кріса впивалися в соковите реберце, сік стікав по бороді. Петрі хотілося завити, але вона дивилася на вже законного свого чоловіка, на те як іншою рукою вільною від їжі він куйовдив хутро пса на його голові. Пес мружився задоволено, коли сильні пальці проріджували трохи скуйовджене хутро і плавно та ніжно торкалися знову. Жінка закусила нижню губу в роті раптом пересохло. Кріс всміхнувся їй хижо, так що в середині неї все стискалося, наче мотузку в’ють. Петра вчепилася до побілівших кісточок в краєчок столу, та трохи нахилилася, в кутку очей помітивши пітьму, вона насувала. В просторій залі раптом стало нестерпно задушливо.

Жінка нахмурила чоло і торкнулася до скроні тонкими пальцями. Крізь темну завісу непритоми, вона побачила сілует. Кріс стояв в кроці від Петри, він трохи нахилився та стиснув її плече, піднімаючи її вгору. Навколо них натовп задоволено загудів, наче великий вулик. Петра стиснула руку в кулак і примружила очі.

- Ми йдемо, - повідомив Кріс на всю залу і повів жінку за собою, його пальці боляче впивалися до м’якоті плеча.

Вона лише стисла кулаки на його заяву та підняла голову, яка ще й  досі паморочилася змусила себе гідно піти слідом. В покоях було напівтемно, лише один смолоскип кидав жовто-гаряче світло на стіну та  велике ліжко.

- Роздягайся, - наказав їй чоловік і впав на ліжко, на спину, ніби безтурботний хлопчисько.

Петра замружила очі і почала розшнуровувати сорочку. Вона пригадала свого першого чоловіка Девкаліона, який в першу шлюбну ніч, просто розірвав її сукню разом з сорочкою та  заламуючи їй руки оволодів нею, її було боляче, поперек ломило. Від Девкаліона тхнуло наче з винної бочки. А потім він просто заснув на Петрі, притискаючи до ліжка її своєю тушей. Вона згадала, як вона плакала, як змивала з себе сім’я та кров, та як було боляче торкатися до синців на руках та по всьому тілу. Петра пригадала, як сестра Девкаліона Калі тамувала її біль душевний та тілесний. Якими ніжними були її вуста та руки в противагу її брата.

- Подивись на мене, - жінка почула крізь туман спогадів голос Кріса.

Петра повільно розплющила очі, він напівлежав на ліжку, спираючись на лікті. Його очі сяяли, наче зорі, але в них не було того голодного, огидного хтивого блиску, який був у Девкаліона. В очах Кріса була зацікавленість та захоплення.

 - Знімай все і дивись на мене, я не збираюся з тобою битися, - посміхнувся він.

Петра проковтнула жорсткий ком, що стояв в горлі, та нарешті впоралася з зав’язками на сорочці та сукні. Вона зачепилася великим пальцем за комір та оголила одне плече. Кріс важко видихнув. Петра провела  вільною рукою по іншому плечу та опустила руки, плаття впало до її ніг. Жінці захотілося закритися, згорбитися.

- Підійди но до мене, - наказав Кріс і ривком встав з ліжка, так що Петрі інстинктивно захотілося відсахнутися від нього.

Вона зробила декілька кроків, він нічого не робив, лишень чекав на неї. Коли вона була за півкроку Кріс торкнувся її шиї провів розкритою долонею по ній, далі по плечу, його заскорузла долоня лягла на її грудь, він стиснув одну не дуже міцно. Петра стояла зачаївши подих і дивилася на хіть, яка наче полум’я від битви розпалялася на дні його срібних очей.

- Ти гарна, - голос Кріса був зірваний, трохи крихкий, він поклав свою велику долоню їй на поперек, трохи натиснув пальцями, змістив їх до низу лагідно гладячи її стегно.

- В тебе широкі стегна, ти народиш мені спадкоємця, - хижо і одержимо посміхнувся їй чоловік, притискаючи її  до своїх чресел, де можна наочно було відчути  його бажання.

Петра на це лише задубіла кожним своїм м’язом, заклякла.

Кріс відпустив її від себе, стягнув свою сорочку через голову і відкинув її кудись вбік.  Петра подивилася на його груди, які поросли срібним волосом, коси м’язів по боках, на шрами на ребрах. Він обійшов жінку, наче покупну кобилу, погладив її боки та спину, нахилився опалюючи диханням загривок та поцілував. Вона все ще була напружена і тупо вдивлялася в кам’яну стіну перед ліжком. Кріс посміхнувся та з силою штовхнув. Петра впала на лікті та коліна на м’яке хутро і знову замружила очі. Але він не навалювався з гори, як це робив Девкаліон. Кріс лишень прибрав її волосся з плечей, оголюючи беззахисну шию. Він гладив її плечі та спину, поступово спускаючись до стегон, так наче вичосував свою найулюбленішу кобилу. Кріс цілував її шию, притискаючи м’які шерехаті вуста на мить. На кожен цілунок його Петра здригалася і чекала болю, але болю не було, натомість шкіра її горіла від неспішних, легких поцілунків, так буває коли стоїш близько біля вогнища. А потім Кріс зробив те що не робила,  навіть Калі, яка навчила Петру коханню ніжному, справжньому з відгуком. Чоловік торкнувся губами її срамних губ і почав вилизувати, як пес тічну суку. Петру всю трусило, вона хотіла відсахнутися, вильнути стегнами, але він лише міцно стиснув їх. Внизу Петри все так солодко та боляче стискалося і вона нарешті розслабилася, вимучений стогін зірвався з її вуст.  Вона скавульчала, ноги її розїзжалися в боки, на кожне його облизування, а потім все на мить припинилося. Кріс наліг на неї згори, легко по свій слині та смазці увійшов до її нутра, наче меч входить у піхви. Петра скрикнула, схилила чоло на руки, що склала поперед себе. Кріс потужними поштовхами грав її так, що  вона проїзжала по хутру, піт змійками стікав по її персах.

- Ти народиш мені сина, - шепотів він в її темно-русяве сплутане волосся, вона лише стогнала у відповідь.

Кріс тримав її стегна настільки міцно, що на блідій її шкірі наче волошки в житі розквітали синці. Все задоволення було на межі болю та насолоди. Петра затремтіла, завмерла та гучно заволала, наче ранена тварина, впала на ліжко, а він все продовжував штовхатися в неї, поки сам не впав такий важкий, наче повалене дерево. Кріс здійнявся на руках, та відсунувся, ліг обабіч неї. Петра подивилася на його почервоніле, задоволене обличчя з очима щілинами. Він торкнувся її скроні та щоки кінчиками пальців прибираючи мокре волосся з її оксамитовий шкіри. Її було майже так само солодко та хороше, як і в перший раз з Калі, яка пестила її та цілувала все її тіло.

- Добре, - Петра хрипко прошепотіла до свого чоловіка.

Кріс нічого не сказав лише  поглядом пестив її обличчя майже у дрьомі, притягнув її за плечі до себе і поцілував в маківку.

- Я народжу сина, - на межі слуху сказала Петра в могутні груди Кріса.

Через дев’ять повенів на ліжку Петра знову волала, наче поранена тварина, а потім покої оголосив вереск спадкоємця. Хлопця назвали Артогеном.  Коли Артогену виконалася три весна до Петри приїхав її небіж.